На етапі завершення формування державності Русі завдяки створенню Кирилом і Мефодієм алфавіту — кирилиці — серед слов’ян поширилася писемність. Потужним поштовхом до цього стало прийняття християнства за Володимира Великого. Саме кирилицею написані всі найдавніші пам’ятники літератури, https://sts.sumy.ua/society-2/%d1%81%d0%b8%d1%81%d1%82%d0%b5%d0%bc%d0%b0-%d1%88%d0%bb%d1%8f%d1%85-%d1%8f%d0%ba-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d1%86%d1%96-%d1%82%d1%96%d0%ba%d0%b0%d1%8e%d1%82%d1%8c-%d0%b7%d0%b0-%d0%ba%d0%be.html що датуються другою половиною XI ст. Найвідомішими творами цього періоду є «Остромирове Євангеліє», , «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Ізборники Святослава» , «Слово о полку Ігоревім» . Особливого піднесення освіта набула при Ярославові Мудрому.

• «Ізборник Святослава» розкішно орнаментований мініатюрами, заставками, численними ініціалами. Ті ж з-поміж епіграфічних пам’яток, що видряпані на поверхні, – називають графіті. Пісенне мистецтво В.Васнецов Гуслярі. Дослідники припускають, що він жив в 11 ст. Згадується галицький «славутний співець» Митуса. Найдавнішими, з-поміж них, є Реймське Євангеліє, Остромирове Євангеліє, «Ізборник Святослава» 1073 р.

Освіта та наукові знання Київської Русі.

Софійський собор став місцем посадження на князівський стіл і поставляння на митрополичий престол, місцем прийому іноземних послів, зустрічей князя з народом. Протягом сторіч у східних слов’ян нагромаджувався багатий досвід архітектури, склалася національна традиція містобудування. Довгий час як головний будівельний матеріал використовувалася деревина, що була в достатку доступна. У центрі поселень знаходилися “гради”, які служили для захисту від ворогів, проведення племінних зборів і культових обрядів. Більшість споруд у слов’янських “градах” споруджувалася зі зрубів – колод, укладених в чотирикутні вінці. Зі зрубів будувалися і прості хати, і 2-3-поверхові тереми, зруби закладалися в основу кріпосних валів.

• Їх імена збереглися в пам’яті народу як символ відваги, молодецтва, доблесті і слави древніх русичів.
• І ці три галузі знань пронизували середнєвічну освіту та літературу на Русі аж до початків XVII ст.
• Найвідомішими творами цього періоду є «Остромирове Євангеліє», , «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Ізборники Святослава» , «Слово о полку Ігоревім» .
• Укладення Нестором першої редакції «Повісті минулих літ».
• Культура Київської держави була складовою європейського культурного простору.

Великий музичний оркестр зображено на відомій фресці 11 ст. • Автор закликав князів забути чвари, об’єднатися й захистити рідну землю від небезпечного ворога. • На переконання Мономаха, князь має подавати своїм дітям приклад взірцевого правителя, навчати гідній цього високого звання поведінці та способу життя. У записах Лаврентіївського списку під 1096 р. Вміщено пам’ятку, відому під назвою «Повчання» Володимира Мономаха». • Та Ізяславові не судилося увічнити своє ім’я в книзі, бо його вигнали з київського столу брати. До продовжень «Повiстi…» належить Київський лiтопис, який охопив час вiд 1111 р.

Історія українського суспільства

Поява писемності — важливий рубіж у розвитку культури кожного народу. По суті, у давньоруській культурі немає галузі, розвиток якої б не спирався на багатовікові, іноді тисячолітні, народні традиції. При використанні матеріалів порталу parta.com.ua гіперпосилання на ресурс обов’язкове. Адміністрація може не розділяти точку зору авторів матеріалів і не несе відповідальності за розміщувану користувачами інформацію. У 2000 році на Волині віднайшовся ще один шедевр константинопольського малярства ст. Як і мозаїки, фрески в руських храмах творилися за візантійськими традиціями. Крім мозаїк і фресок, храми оздоблювали іконами.

Реферат: Освіта та наукові знання Київської Русі

З київського періоду бере початок власний оригінальний науковий досвід. Непересічне значення має “Руська правда” – збірка законів князя Ярослава і його наступників. Цей правовий документ пізніше став основою Литовського статуту й законодавства гетьманської доби. Першими лікарями були усякі ворожбити і знахарі – волхви, чарівники, обавникн, віщуни. Міщани та верхи суспільства користали з послуг лічників – руських і іноземців. Нам відомі імена Дем’яна Пресвітера, Агапіта Лічця, Петра Корсунянина.